ТОП-10 українських чоловіків, або Що визначає еталон ґендеру? (суб'єктивний рейтинг)

1. Сергій Притула

Досьє:
Дата народження: 22 червня 1981 року.
Зріст: 187 см. 
Колір волосся: брюнет.
Колір очей: сірий.
Рідне місто/село: Збараж, Тернопільська область.

Здається, посмішка ніколи не сходить з уст Сергія Притули. Завжди веселий та привітний — таким він запам'ятався мільйонам українців.

Спочатку з його гумором познайомилася батьківщина — Сергій почав свою медійну кар'єру на тернопільському радіо. Та невгамовному Притулі було замало. Тож підзбирав грошенят — і чкурнув до Лондону, де провчився трохи більше як два роки. Та знов не сиділося Сергію покинув навчання та почав працювати на усіх можливих роботах. За кілька років Притулу вперше прийняв у лави один із загальнонаціональних каналів. «Перші роки студентського життя заклали фундамент того, ким нині є ваш покірний слуга. Опинитись у великому місті, де тебе ніхто не знає, — що може бути ліпше?»

Та справжній талант гумориста розкрився на посаді резидента «Comedy Club UA». Там Притула показав свій неабиякий норов — дозволяв собі висміювати недоліки поважних медіа-осіб, не боячись накликати їхній гнів. Так, під псевдонімом «Тернопільський Сірий» хлопець органічно влився у життя столичного бомонду. Там його помітив телеканал «Новий» — і ось Притула вже задіяний до участі у низці етерних проектів.

Та першим справжнім успіхом стала посада співведучого ранкового шоу «Підйом». Кмітливість і приваблива зовнішність зіграли свою роль — і от одного ранку Притула прокинувся улюбленцем тисяч українок. А далі колесо фортуни закрутилося з шаленою швидкістю — «Хто зверху?», «Кабріо-Літо», «Педан-Притула Шоу» тощо.

Високий, м'язистий Притула з карими очима й темним волоссям — ну майже ідеальний, як на мене. Завжди енергійний, у чудовому фізичному та душевному стані ведучий підкорює серце з першого погляду. Та й не дивно, адже Сергій — неабиякий спортсмен. «Ходжу до спортзалу. Це улюблене місце підтримання хорошого настрою. Бо коли в тебе усе гаразд з формами, то й настрій в порядку». Та на розваги йому ніколи зважати. Наразі Притула віддає більшу частину свого часу волонтерству для армії на сході України. Не забуває й свою родину, а особливо малого сина Дмитра. Узагалі, головними цінностями для найкращого ведучого країни є «Бог, сім'я і Україна».

Гумор, розум, зовнішність, характер та неймовірна жага до життя. Без будь-яких сумнівів, файний легінь Сергій Притула для мене номер один серед чоловіків України.

2. Cвятослав Вакарчук

Досьє:

Дата народження: 14 травня 1975 року.

Зріст: 176 см. 

Колір волосся: брюнет. 

Колір очей: карий.

Рідне місто/село: Мукачеве, Закарпатська область.

Соліст гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук більш як 20 років тому присвятив своє серце творчості. Доробок його нараховує безліч пісень. Це й «Квітка», і «Зелені очі», і «Не питай» — пісні, які знайшли своїх прихильників не лише в Україні та діаспорі, а й у всьому світі. Та найбільш визначними для гурту стали останні, післямайданівські роки. Співак активно відстоював патріотичну позицію не лише зі сцени головної площі країни, а доводив її ділом, співаючи для українських вояків. Та мною все це тоді сприймалося лише з екранів та сторінок часописів.

Харизматичний і трохи брутальний рок-виконавець особливо припав до душі після ближчого знайомства, коли співак завітав до мого університету. Щирий і людяний — ось таким Святослав є в спілкуванні. Збалансованість критики та миролюбні прагнення відчувалися в кожному його слові.

Щодо зовнішності. Мені він здається досить привабливим чоловіком, хоча такий типаж багатьом може й не сподобатися, особливо прихильницям гладенько виголених красунчиків. Зате голос Вакарчука, його тембр, сила та енергетика змушують мене відчувати приливи надзвичайно сильних емоцій — від осяяння патріотизму під звуки «Без бою» до ніжності та любові від «Така, як ти» та «Обійми».

Трохи розтріпаний, у футболці та джинсах, із незмінним шаликом на мікрофоні та неймовірною силою душі Святослав — ось він, той, хто в моєму рейтингу гідний другого місця. 

3. Андрій Кузьменко (Кузьма «Скрябін»)

Досьє:

Дата народження: 17 серпня 1968 року.

Зріст: 190 см.

Колір волосся: брюнет.

Колір очей: блакитний.

Рідне місто/село: Самбір, Львівська область.

«Ми прості, прості, як вхідні двері!» — так охарактеризував себе Кузьма в одному з інтерв'ю. Як каже його оточення : «...він мудра і розумна людина, психолог від природи, а його поведінка залежить тільки від настрою (у хорошому настрої Кузьма має неймовірний шарм, почуття гумору, надзвичайно контактний, може піти в нічний клуб, поспілкуватися з фанами, яких любить і цінує більше за все). До музики ставиться просто, пише її на власне задоволення. Кузьма — консерватор по натурі. Страшно марновірна людина: скрізь ходить і плює через плече. У нього дуже мало друзів. Його природа дуже панкова, творчість для нього — просто спосіб мислення, спосіб передачі інформації. Кузьма пересвідчився в тому, що кожен може придумати щось таке, що зрозуміють тисячі, мільйони людей, і це досить не важко технічно — потрібно тільки вкласти душу і мізки».

Коли ще був живий, Кузьма постійно озвучував свого мобільного номера та повторював, що зателефонувати може кожен — він радо поспілкується. Для Андрія мало значило те, як він виглядає чи які «шмотки» на ньому. Етер серйозного телеканалу або андеґраундна студія «$пати» — неважливо: джинси й футболка — це в основному було дрес-кодом Кузьменка.

Та найбільше мене в Андрієві приваблювало його постійне прагнення до дії. Співак, композитор, ведучий журналіст, письменник і навіть стоматолог — це людина, яка знала, чого хотіла.

Упевненість, незалежність від думки суспільства і простота душі — ось риси, завдяки яким Андрій Кузьменко посів третє місце в рейтингу моїх прихильностей.

4. Андрій Любка

Досьє:

Дата народження: 3 грудня 1987 року.

Зріст: 183 см. 

Колір волосся: русий.

Колір очей: темно-карий.

Рідне місто/село: Рига, Латвія.

Довідалася я про романтичного й звабливого поета Андрія Любку лишень минулоріч. І не пожалкувала про це. Хоча юнак не любить римувань, як на мене, вірші його звучать, мов пісня лине. Прочитавши кількадесят поезій, я пройнялася замріяністю й глибиною свідомості молодого лірика, що вимальовується по рядках.

Любка пише так, що кожен може відчути себе учасником його історій хоч прозових, хоч віршованих. От хоч би взяти книжку «40 баксів + чайові». На обкладинці — зім’яте ліжко, недбало знята жіноча сукня, відкоркована пляшка вина, розкидана косметика. Андрій каже, у цьому втілена суть усієї книжки, та й узагалі його творчості. «Щось у цій кімнаті, на цьому ліжку відбувалося — хтось був щасливим, хтось був нещасним, але зараз вже нічого, крім холоду, не залишилось. Читач може уявити всю історію, вигадати свою версію подій. Хтось захоче — і це ліжко буде символом щастя, бо закохана пара разом пішла до душу, їм добре. Хтось інший захоче і уявить, що тут відбулася сварка, було розбите серце. Хай кожен намалює свою картину».

Та й про зовнішність парубка не гоже забувати. Андрієві навіть закидали, що він «виплив» лише через свою миловидість. Довге, трохи хвилясте скуйовджене волосся, майже чорні очі, що виграють на сонці медовими вогниками. Гарненький, ще й кмітливий, зі специфічним почуттям гумору та легкою втомленістю від життя.
Думки, які Любка вкладає у свої твори, підіймають теплий намул у душі, те потаємне, що давно заснуло. А часом узагалі виникає враження, що в нього, у його двадцять сім, кількадесят років досвіду за плечима. «...В житті за все потрібно платити, часто навіть з чайовими, тобто надлишковими. Платити за все — за любов і прозріння, за ганьбу і за славу». «Правда у смерті, народженні й любові. Це апологети для мене. Все це речі, які насправді існують, а решта це намул, наносне, несправжнє».

Я вважаю, Андрій Любка вартий четвертого місця в моєму списку, бо красу має неабияку і зовні, і всередині.

5. Тарас Тополя

Досьє:

Дата народження: 21 червня 1988 року.

Зріст: =177 см.

Колір волосся: брюнет.

Колір очей: зелено-карий (горіховий).

Рідне місто/село: Рівне.

Особливо гучно співак заявив про себе після Майдану. Його пісня «Над полюсами» — одна з тих, що найчастіше лунали в той час. Та й узагалі, тексти багатьох пісень мають глибокий сенс приміром, «Бери своє і йди» чи «Рожеві діви».

Тарас — людина надзвичайно доброї душі. Чого варта лише історія створення однієї з пісень «Невидимка». За словами соліста, одного дня до нього підійшла мати їхнього барабанщика та попрохала написати пісню, що «допомагала б ненародженим дітям з'являтись на світ». Через деякий час Тарас написав текст на музику, що вже раніше придумалась, — і так «народилася» ця композиція.

Та з часів Майдану парубок та його друзі увесь свій час та кошти вкладають у волонтерство. Останні події в Україні вимагають від нього реакції, каже Тополя. Тож і концертів поменшало, а якщо «Антитіла» й виступають, то це — або корпоративи, або благодійні заходи. Хоча останніми днями гурт дає тур у низці міст Західної України, та все одно виконавці максимально ущільнили графік, і навіть виключили зі списку кілька міст.

Надзвичайно непретензійний Тополя ніколи не думав ні про сольну кар'єру, ні про те, щоб узагалі кидати групу. «Ми не лише колеги, ми друзі», — зазначає він. З дитинства звикнувши до праці в колективі, Тарас ототожнює свій розвиток з обов'язковим паралельним розвитком його оточення.

«...Якийсь проект, де знову ж таки буде колективна творчість — звичайно, це колись буде, і я би прагнув, щоб кожен з учасників команди реалізовував себе поза межами гурту».

Вольовий і ніжний, сильний духом і простий душею — саме таким Тарас Тополя бачиться мені на п’ятому місці мого рейтингу українських чоловіків.

6. Роман Скрипін

Досьє:

Дата народження: 27 травня 1973 року.

Зріст: 185 см.

Колір волосся: темний шатен.

Колір очей: блакитний.

Рідне місто/село: Полтава.

Роман Скрипін усе своє життя займався журналістикою. Він пройшов різне на своєму шляху — від газет та інтернет-медіа до радіо- та телемовлення. Та й, здається, устиг попрацювати на всіх поважних каналах України. У послужному спискові Романа співпраця з «УТН», «СТБ», «Новим» та «5» каналами. Є він співавтором ідеї створення останнього, так званого «каналу чесних новин». Але тотальна цензура і неможливість прозорих рішень розчарувала Скрипіна в українському телебаченні та й загалом у медіа.

Прагнення до стандартів незалежної журналістики та гострий розум допомогли Романові стати головою Незалежної медіа-профспілки України. Та й тут не склалося. Журналіст подав у відставку з наступним формулюванням: «Прошу прийняти мою відставку з посади голови НМПУ за власним бажанням. Причина: неспроможність організації до самоутримання. Усім успіхів і натхнення».

Оригінальність Романа, судячи з активних обговорень його особистості в соціальних мережах та в різного роду інтерв'ю, завоювала цікавість багатьох. Як на мене, це не дивно — адже суспільство любить тих, хто не боїться ламати стереотипи, викривати недоліки високих посадовців, або ж просто мати власну думку на все, що бачить і чує. Та, як це буває із такими, як Роман, він нажив і багато ворогів. Різка критика та цинізм не завжди сприймаються людьми на «ура». А шкода, бо на правду не ображаються. На жаль, люди так і не навчилися її любити.

Працьовитість Романа теж неабияк надихає. Лишень варто знов поглянути на той «масивний мішок із досвідом», що в нього за плечима. Скрипін не цурався жодних варіантів розвитку, багато працював, от і досяг того, про що я як журналіст-початківець можу поки що лише мріяти.

«Тут треба усвідомлювати відповідальність, бо саме з нею найбільші проблеми. Язиком можуть ляпати всі, а от брати лопату й конати — не всі», — каже Скрипін про свою роботу. Однозначно, шосте місце рейтингу.

7. Олег Ляшко

Досьє:

Дата народження: 03 грудня 1972 року.

Зріст: 172 см.

Колір волосся: темно-русий.

Колір очей: сіро-зелений.

Рідне місто/село: Чернігів.

Відомий український політик Олег Ляшко, що наразі очолює «Радикальну партію», не завжди був таким популярним.

Свою кар'єру він починав із посади скромного кореспондента газет. Потім Ляшко неодноразово пробивався у світ політики і, зрештою, став другорядним депутатом ВР. Але згадаємо летючий вираз «Чорний піар — це теж піар». Олег був втягнутий у безліч скандалів — починаючи від побиття депутатів та постійної гризотні й закінчуючи палкими суперечками про орієнтацію, політичну й сексуальну. Постійно «засвічуючись» на екранах телебачення та шпальтах газет, Ляшко спочатку уособив собою своєрідну боротьбу простого вихідця з села за голос серед депутатської «богеми». Різкі вислови в бік опозиціонерів та неймовірна стійкість позиції швидко зробили новоспеченого «радівця» улюбленцем значного сегмента виборців. Але рейтинг Олега значно впав, щойно поповзли чутки щодо «запроданості символу самобутності» тогочасній опозиції. І зараз він миготить на екранах в основному як учасник бійок та автор радикальних виступів і законів.

Припав мені до душі Ляшко саме в той час, коли питання патріотизму стало руба й зачепило навіть найспокійніші області. Доволі симпатичний (що вже рідкість для депутата, як на мене) і надзвичайно енергійний чоловік, якому вдається вести за собою натовпи та який не боїться йти всупереч загальним принципам, — ось те, що може привернути мою увагу. Тому Олег і посідає сьому сходинку в моєму списку привабливості.

8. Сергій Томіленко

Досьє:

Дата народження: 18 березня 1976 року.

Зріст: 184 см. 
Колір волосся: брюнет. 
Колір очей: карий. 
Рідне місто/село: Черкаси.

Сергій Томіленко — заслужений журналіст України, голова Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів, викладач, медіа-тренер, головний редактор газети «Нова доба». Вибагливий до себе та інших. Любить подорожувати. У вільний час вчить англійську, займається бальними танцями та спортом. Щотижня готує нову страву. Закоханий. Ще не одружений.

Таким його знають і поважають у світі. А я познайомилася із Сергієм уперше з місяць тому на семінарі «Світові стандарти журналістики» й одразу він припав мені до душі своєю серйозністю та неупередженістю. Не часто я зустрічаю людей, які так багато досягли в житті й при цьому не намагаються продемонструвати свою пафосність та легку презирливість до студентів. Або ж такі люди починають «сюсюкатись» і ставитись до молоді, як «малого дєтяти». Сергій же був доволі критичним та різким, проте його зауваження були щоразу слушними та чітко аргументованими. Томіленко пояснював помилки, не висміюючи їх, і це значно підняло його в моїх очах.

У ньому я побачила людину, яка щиро прагне поділитися своїми знаннями,і це надзвичайно позитивно сприймається. Упевнений у собі, Сергій вселяє дещицю свого спокою й спонукає припинити зайву метушню, зосередитися на найважливішому й проаналізувати його зауваження без образ чи іншого негативу

Серйозний,напрочуд освічений Сергій Томіленко — восьме місце у ТОПі.

9. Валерій Харчишин 

Досьє:

Дата народження: 26 травня 1974 року.

Зріст: 192 см. 
Колір волосся: брюнет.
Колір очей: світло-карий. 
Рідне місто/село: Любар, Житомирська область.

Валерій Харчишин — соліст рок-гурту «Друга ріка», один з найкращих виконавців України, який на мою думку, є автором найпрекрасніших пісень.
М'який і теплий голос із легеньким хрипом та оксамитовими вібраціями, що промовляє до мене «Мені так мало тут тебе» не може не зачепити мою вразливу жіночу душу. Або ж слова «Я ще п'ю з твоїх долонь, я їм з твоїх долонь, живу з твоїх долонь я» з однойменної пісні. Стільки любові, зізнання та тепла вкладено в ці слова. Під ці пісні можна тужити й закохуватись, ридати за втраченими почуттями та мліти від задоволення. «Цілуй моє страждання, воно на тебе схоже» або ж «Світ без тебе може бути, тільки я ніяк» — усе це Харчишин.

Та не лише ніжність можна відчути в піснях «Другої ріки». Деякі пісні вибухають інакшими емоціями. От, наприклад, пісня «Я чую» пронизана криком про негатив війни та втрат. «Переживаючи складні часи в країні, ми «народили» такий трек. Не можна говорити, що пісня патріотична, чи про те, що вона має позитивний настрій. Це уособлення того, що ми нині відчуваємо, а відчуваємо те саме, що й громадяни України, бо тут живемо. Від нас шароварщини не дочекаєшся», — каже Харчишин про композицію.

Один з найкращих співаків України не зачепив мене своїми зовнішніми даними. Як-то кажуть, не мій типаж. Тож харизматичний український рокер-романтик із надзвичайним голосом посідає дев'яте місце у моєму рейтингові найкращих чоловіків.

10. Мирон Маркевич

Досьє:

Дата народження: 1 лютого 1951 року.

Зріст: 173 см.

Колір волосся: брюнет. 

Колір очей: сіро-зелений. 

Рідне місто/село: Винники, Львівська область.

Мирон Маркевич — людина, яка усе життя присвятила футболу. З дитинства і до сьогодні він віддається улюбленій справі з усією душею. «Я завжди говорив, що Мирон Маркевич — це тренер №1 в Україні, особливо серед українських фахівців, та й не українських теж», — розповідає його знайомий.

Добрий, щирий, справедливий. Його завжди поважали і щиро любили як юні вихованці, так і досвідчені колеги.

«Ось він така людина, що його вчинки іноді не всі розуміють. Бо він такий, що завжди всім допомагає, дає, що має, не думаючи про якусь вигоду. Та й взагалі навіть не думаючи про неї», — каже про Мирона його дружина.

Хоч я поставила Мирона Маркевича на останнє місце, це не означає що він найгірший. Мирон гідний поваги як професіонал, так і просто людина. Тому саме він завершує мій ТОП-10 чоловіків України.

Перемила кісточки українським чоловікам 

НАТАЛІЯ МАЛЯР